Указом Президента України від 06.04.2011 року за №394 було створено Державну пенітенціарну службу України - центральний орган виконавчої влади, на який покладено завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Кремінський районний підрозділ Рубіжанського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, який очолює капітан внутрішньої служби Дмитро Валерійович Цегельник, є структурним підрозділом відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України.

Кримінально-виконавча інспекції виконує покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Основні напрями сучасної кримінальної політики України знайшли як найповніше відображення у Кримінальному та Кримінально-виконавчому кодексах України. Суть цих напрямів полягає в посиленні боротьби з тяжкими і особливо тяжкими злочинами при одночасному пом`якшенню заходів кримінальної відповідальності до осіб, які вперше притягуються до відповідальності за злочини невеликої і середньої тяжкості.

У плані гуманізації відповідності це проявилось, перш за все, у збільшенні передбачених Кримінальним кодексом України видів покарань, які є альтернативою покаранню у виді позбавлення волі на певний строк. Більше двох третин статей Кримінального кодексу України передбачають покарання, не пов’язані з позбавленням волі.

Динаміка виконання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, характеризується таким чином: при отримання Україною незалежності у 1991 році кримінально-виконавчою інспекцією виконувалось судових рішень стосовно 61,3 тис. засуджених осіб, у 1995 р. – 83,5; 2000 р. – 137,4; а у даний час кількість  судових рішень значно вища.

На сьогоднішній день ще залишається значною кількість насильницьких та організованих злочинів, корупції а також тяжких злочинів, що викликає у пересічних громадян почуття стурбованості. Значна їх частина пропонує розширити спектр застосування більш жорстких санкцій, спрямованих на позбавлення волі, що потребує автоматичного збільшення грошових витрат на їх утримання.

На формування такої громадської думки впливає недостатня інформованість пересічних громадян про ефективність покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та про негативні наслідки позбавлення волі (соціальні, моральні, психологічні, економічні, демографічні та медичні), які свідчать про те, що позбавлення волі не є ефективним методом боротьби зі злочинністю.

Особи, які знаходяться в місцях позбавлення волі, не завжди перевиховуються, а навпаки проходять «школу» злочинності, після чого «бумерангом» повертаються проти того самого суспільства. Це призводить до вчинення ними нових злочинів та повторного засудження. Перш за все, тенденція до застосування позбавлення волі призводить до переповнення установ виконання покарань та значних витрат на утримання засуджених, суттєво ускладнює процес перевиховання засуджених, а також не дає їм можливості безболісно адаптуватися в суспільстві після звільнення з місць позбавлення волі. З урахуванням зарплати працівників та інші потреби витрачається значно більше коштів, тоді як неутримання засуджених до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, такі кошти не потрібні, а навпаки, наприклад, із заробітку засуджених до виправних робіт у дохід держави відраховуються встановлені судом відсотки (від 10 до 20), засуджені до громадських робіт взагалі працюють безкоштовно на користь держави, кошти потрібні тільки на зарплату працівника кримінально-виконавчої інспекції.

Кримінальна-виконавча інспекція – це основна ланка у структурі державних органів, яка здійснює контроль за виконанням покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, і виконує із засудженими роботу, спрямовану на формування у них правослухняної поведінки і стимулювання до становлення на життєву позицію, що відповідає суспільним нормам і інтересам.